Скажи мені, Отче! А чи я прогресую?
Або просто перекочуюсь з боку в бік?
Скажи, що я безпідставно себе мордую.
Що маю я шанси більші ніж були той рік.
Все ясно. Ти як завжди, жодного слова,
А сотні людей не знають чого вони варті.
Судячи з всього тобі не цікава така розмова,
Бо нас занадто багато на демографічній карті.
Та мої кишені вже повні медалей,
Що мають дві різні сторони:
З одної зображено всіх ідеалів,
А з іншої - чорні ворони.
Одного дня хтось підкине подібну монету,
І на ній буде викарбовано твоє зображення.
Саме так ти прогавиш цілу планету,
Бо вже зараз про тебе таке собі враження
Так от. Я чекаю конструктивного діалогу,
А між тим думаю, яку вибрати сторону.
Зайду також у собори, мечеті і в синагогу,
Щоб ти нарешті почав говорити від сорому.
8.02.2016
#sb_poetry
.SB. Станіслав Безмежний
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642257
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: Станіслав Безмежний