Загубились сліди мої в полі,
де наливається щедро колосся.
Там волошки обабіч дороги
і ромашки -
так повелося.
Люблять квітнуть вони між житами.
Їх краса манить, душу втішає.
І від того хлібне те поле
ще щедріш колос свій наливає.
Поле, полечко, ти моє рідне!
Як дитинства сліди відшукати?
Все здається мені - в колосочку,
в зернах тих їм дано проростати.
По доріжці піду через поле,
і зрадіє знов щедре колосся.
І волошки, мов небо блакитні,
і ромашки -
так повелося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2016
автор: Надія Башинська