09.02.2016
Сьогодні я отримав по ЕП (Електронна Пошта) листа від мистецтвознавця та художника Олени Голуб. Суть така: іде формування Енциклопедії Сучасної України (судячи з усього це буде віртуальна версія, а може і не тільки), в цьому процесі О. Голуб бере активну участь і вона прислала мені попередню версію статей про мене та про моїх старших доньок.
Доньки є професійними художниками, бо кожна з них закінчила відповідний вуз і відповідним чином реалізувалася.
Про себе я прочитав, виправив помилки, дав уточнення і відправив авторці з вдячністю.
І раптом замислився. Промайнула якась думка і щезла.
Витягнув текст зі своїми правками і ще раз перечитав фрази:
"... - архітектор, графік, поет, письменник. ..... Автор статей з питань містобудівництва та архітектури, банківської справи, державотворення і безпеки України, парапсихології та езотерики."
Все правильно: архітектор - наробив десь до двох десятків проектів, з яких тільки 5 реалізовані; графік - маю до сотні різноманітних художніх творів в різних техніках, поет і письменник - маю в Клубі поезії опублікованих (віртуально) на сьогодні 1221 творів, з яких більше 1000 вірші, а інше - проза. Вірші починають друкуватися в твердому вигляді.
Все правильно: були статі в наукових та фахових журналах по містобудівництву і архітектурі, по парапсихології і по езотериці, по банківській справі, статті по державотворенню та національній безпеці на шпальтах газет...
Що ж мене зачепило? Що незвичне прийшло на думку?
І раптом зрозумів! ПОЕТ І ПИСЬМЕННИК!
Дорогі Колеги!
Ми і не помітили, як перейшли жити в принципово нову реальність в Мистецтві!
Хто в Радянському Союзі міг бути художником? Той хто мав відповідну освіту і заробляв собі на життя цим фахом. Точно так було і з поетами та письменниками - треба було мати відповідну освіту. Безумовно, були виключення, але вони тільки підкреслювали закономірність.
Хто зараз є членом Клубу поезії в Мережі? Кожний, хто пише вірші і вирішує показати їх іншим людям. Я десятиліттями писав вірші виключно для себе, бо це був один із засобів самолікування. Як і малював так само. Декілька своїх робіт продав, декілька подарував і досі горюю, що так зробив. Мої доньки, які є професійними художниками, продають свою творчість, а я немов реалізую стару версію про "башту із слонової кістки".
Мене умовив середній брат увійти в Клуб, де він був. Увійшов. сподобалося.
В Клубі є поети неймовірно оригінальні і талановиті, несподівані, багатогранні! І всі вони поети тому, що творять, а не тому, що заробляють собі на хліб своєю творчістю. І таку можливість дав їм Інтернет, який я називаю Мережею!
Раніше поет-початківець оббивав пороги видавництв і умовляв, щоб його видали. Його видавали якимось тиражем. Було невідомо чи куплять його книжечку. А потім - скільки читачів її прочитають. А потім - скільки запам'ятають. А в Клубі?
Я в Клубі з 27.09.2012 року. У мне є один вірш, який на зараз зібрав 616 читачів. А в Клубі є поети сильніші за мене, які в ньому більше за мене і у них декілька тисяч читань! А ще є ті, хто колекціонує твори, що їм сподобалися! І вони самі формують собі Поетичний рай!
І головне: ми всі з вами є митцями, поетами та письменниками по покликанню душі, а не по "корочкам".
Багато десятиліть назад я прочитав фантастичне оповідання, в якому розказувалося про те, що кожний графоман зможе видати свій твір в 1 примірнику. Наше Зараз перекреслило цю фантазію, бо мені не прийшлось в Клубі зустрічати графоманів. Є відверті чи приховані ідеологічні вороги, є заздрісники, є різного таланту творці, є пустушки, які зареєструвалися, але жодного твору свого не винесли на розсуд колег та читачів. І це нормальне - таке наше життя.
Але МИ - ВСІ ПОЕТИ і ПИСЬМЕННИКИ!
Прийміть, мої колеги це моє усвідомлення і мою радість за вас!
То будьмо толерантними один до одного!
То будемо поважати творчість кожного з нас!
Бо цього варті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2016
автор: Левчишин Віктор