Вітер за ніч допив залишки зимової сльоти і, не наситившись, понісся шукати воду.
А земля - суха - суха! Хоч би калюжка!
Нюхає, лиже вітер землю. Дарма - ніби мертва, ніби й не було пишних білих кучугур.
Змучений спрагою, мов оскаженілий звір, кидається вітер в різні боки,
розкидає сухе торішнє листя.
Лютує невидиме чудовисько і стогне, стогне:
"Води... Дайте води мені..."
А після обіду пішов рясний дощ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642566
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 09.02.2016
автор: Мирослава Жар