Морозні зорі палять очі
І заглядають в душу з небуття.
Щодня й щодня приходять ночі,
Приносять тугу й каяття.
Холодним подихом сузір'їв
Тебе спокушують відкрити карти.
Та не дивись на них, не вір їм,
Бо вони того не варті.
Холодні зорі - це твоя нічна родина,
Й щораз вони посилюють на тебе вплив.
І ти сидиш у роздумах години,
А тим часом човен твій поплив.
І ти не чуєш, що тобі торочать,
Лишаєш всіх в тісній хатинці.
І з камнем на душі ідеш назустріч ночі,
Щоб з зорями побути наодинці.
Морозні зорі палять очі
І заглядають в душу з небуття.
Щодня й щодня приходять ночі,
Несуть жадане забуття...
2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642605
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2016
автор: Анатоль Фомальгаут