Ніхто не помітить тони болю на серці,
Ніхто не врятує вже душу мою.
За тебе була я ладна померти,
Або краще жити і знати - люблю.
Ніхто не захоче мене зрозуміти,
Словами холодними вбита я вщент.
Я, мабуть, вже просто не вмію любити,
Я, мабуть, вже змита останім дощем.
Ніхто не почує і не зрозуміє,
Як зраджене серце нестерпно болить.
Я вже не горю,а просто, лиш, тлію,
Я просто страждаю й втрачаю всю плоть.
Я просто не хочу, чи хочу забути,
Я просто не можу...
Почати з нуля.
І скільки вже можна тонути й тонути,
І не пам'ятати,чи я,чи не я.
Я просто зникаю, чи зникла назавжди,
Я не розумію,болить - не болить.
Скажіть мені трішки,хоч трішечки правди,
Кохання до смерті порвалося в мить.
Скажіть мені.
ПрошУ.
Не можу терпіти.
І як не стараюсь нема вороття.
Скажіть мені,люди, як можна любити?
Щоб потім страждати на ціле життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2016
автор: Світлана Глушко