Хто любить нас, тому ми і кати,
Не вірим в бога, любимо молитись,
І ми лишаємось, коли потрібно йти,
І ми йдемо, коли б варто лишитись.
Весь світ навколо - дзеркало криве,
Хоч кожен безперечно дума: диво,
І ми мовчим про те, що душу рве,
І ми кричим про те, що неважливо.
Йдемо за мрією буквально по п'ятах,
Та все ніяк не можем наздогнати.
І любимо ми тих, хто може нам
Роздерти душу й слова не сказати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2016
автор: Сокол Катя