(Присвячується одній скромній дівчині, яка
обмежила доступ до своєї сторінки ВКонтакте)
«Різдвяний лист» Ти вчасно прочитала.
Та так і не наважилась відповісти́.
А я нові писав, бо так душа бажала –
Експромтом знову римував листи:
«Пробач за те, що я Тебе люблю
І що наважився Тебе я покохати…
Дивлюсь на фотографію Твою –
Очей не можу відірвати…
Пробач, що серце швидше б’ється,
Коли «ВКонтакті» бачу - Ти онлайн…
Воно от-от і зовсім розірветься,
О Господи, мені терпіння дай!
Пробач, що я на відповідь чекаю
На непрочитані мої листи…
Що я надію в серці маю –
За все прошу мене прости…»
Ніч знову нас з Тобою розлучила,
У темряві життя ріка текла…
Але надія у душі ще жи́ла,
Любов у серці гріла, не пекла.
А зранку настрій гарний, ще різдвяний,
Тобі про це я щиро написав.
Ти знов мовчала. Бу́ла невблаганна.
Я «допомогу друга» відшукав:
«Пишіть листи і надсилайте вчасно,
коли їх ждуть далекі адресати,
коли є час, коли немає часу,
і коли навіть ні про що писати»
Костенко Ліна хай мені пробачить,
«Крадіжку» мимовільну цю мою.
Рядки для мене ці багато значать –
На них отримав відповідь Твою…
© S.Nemo
10.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2016
автор: Finist