Я поринув у вітряний шум
У сповільнений танець хмарок
Я прийняв до серця їх сум
І зрівняв з їх летом свій крок
Я поринув у місячний щем
У сріблясті обійми-сни
Я забув про моря і землі
І навіки пропали вони
Я поринув у сонячний вихор
У розпечені сяйва-уста
Я у такт із полум’ям дихав
І навколо цвіла пустота
Із далеких світів пролунали
До мене незнані пісні
І у серці моїм запалали
Мов зорі, краплини ясні.
Я вертався на стигнучу землю
Я ступив на холодну ріллю
І над схилом, де згорбились верби
Запалив перше слово: «люблю»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64287
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.03.2008
автор: Борис Гуко