Немає сонця і мене немає,
За обрій день кудись пішов давно.
Чого чекаю , вже ніхто незнає,
Чому злітаю й стрімко йду на дно...
Немає неба і немає світла,
Зникає день, втрачає цінність час.
На перший погляд зовсім непомітна,
Але присутня фальш людських гримас.
Зникає все і я за горизонтом,
І для душі так мало одного.
Знов холод,дощ,нас двоє - я і зонтик,
Потрібен друг,а ще смачне вино.
Зникаю.
Йду.
Минає день і вічність.
Минає щастя і минає дощ.
Минає все, так стрімко й непомітно
Мину і я,аби згадав хоч хтось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642896
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2016
автор: Світлана Глушко