НАВІЖЕНА…

На  сонну  душу
Напали  весни,
Тепер  я  мушу  -
(Вона  ж  воскресне!)
Виходить  з  хати,
Пісні  співати,
Її,  заблуду,
Розвеселяти!..
         Залоскотали,
         Забрали  розум,
         Кинули  в  небо,
         (Як  так  і  треба!)
         І  срібні  роси
         Вплели  у  коси...
         Я  вже  втомилась  -
         Душа  ще  просить...
І  я  лозину
У  руки  брала,
Її,  невинну,
Додому  гнала...
Воскреслу  душу
Тримати  мушу,
Бо,  навіжена,  
Мене  задушить...

     -      -      -

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642918
Рубрика:
дата надходження 11.02.2016
автор: Наташа Марос