Вік 21-й в космосі відбився,
В новітній електроніці звучить.
І дико, що високий ум і вбивця
Єднаються у нього на плечі.
Слова «сусід» і «брат» в тягучій фальші
Як у смолі, втопила ця доба.
Смертям уже втрачає лік Донбас,
А Крим перехилив отруйну чашу.
Здається, що завидний наш чорнозем
Віками живить долі чорнота.
І додають смаку пекучі сльози –
Всіх поколінь – пшениці і житам.
Розкрадено своє – їмо позичене.
Збираємо по світу, хто що дасть.
Цехи стоять, а «секонди» вже звичні,
Бо з кожним родичається нужда.
Ніколи ж не були дубоголовими!
Та стільки вже перебуло вождів,
А ми незмінно ловимо і ловимо
Уявну рибку в мулистій воді.
Хто – в луг, хто – в плуг.
Як віти деревини,
Верхи у різні боки розвело,
А треба, щоб нарешті в Україні
Єдине серце – на усіх – було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2016
автор: Ніна Багата