Корабель уже відпливав
Тим часом, я не встигав
Вслід йому сто раз кричав
«Не йди, будь ласка, ще раз причаль!»
А там виглядав лиш капітан
І слова мені казав:
«Слухай, хлопче, через рік - карнавал
Пропустив. Всім все одно, що ти не знав»
А я від розпачу одразу впав
Ніхто руки не подавав
Лиш кожен це вдавав
А я болюче так кричав:
«Не відпливай, чекай
Не йди, час ще ж не пропав
Та стій, я ж недарма так працював
Повернись, усе за це віддам!»
А капітан сміявся
Мовляв, хлопче, ти не здавайся
Знай одне, коли вмираєш – підіймайся
А як плачеш, то йди далі й витирайся
Нічого я не зроблю
Я дам у бочці меду ложку дьогтю
Я не той, хто скаже «допоможу»
Лише у цьому світі кінець знаходжу
Я завжди ходжу, хтось встигає — хтось ні
Когось відроджу, комусь скажу: ти вже на тому світі
Усе мені підвладне, усе я можу
Я — Час, я все забрати хочу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642965
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.02.2016
автор: Берґ