Зник світла сонячний потік,
У місці темряві упокою,
Загруз тут віку лік
У болоті нарікань і думок застою
Благально в небу вмершу синяву,
Покриту поминальною сутаною,
Підняті руки колись живих дерев,
Що стали пам’ятниками сподівань пустотою
Мертвотна тиша їхніх благань
Вивергнутими коріннями надії,
Що давала часу лічби дань,
Затихла у просторах безнадії
Знаня вітер колись що тут гуляв
Розносив чиїсь мрії
Минулим і його назвав
Чийсь замисел відчаїв і гнівів
Цей мертвий світ
Вже не запустить часу кола
Пітьма, що шириться
Буде шукати іншого довкола
Напує байдужості напоєм
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2016
автор: PipOK