Вона його палко любила -
Вiн з нею, мов з м'ячиком, грав.
Вона йому душу вiдкрила -
А вiн в її душу нас*ав.
Вiдкрив їй не душу, а дупу,
Наскiльки можливо, вiдкрив,
Наклав величезну їй купу,
I з нею її залишив.
I як далi жити їй, коли
Вбиральнею стала душа?
Зненацьку, вона з-пiд пiдлоги
Почула писк - голос миш[b]А[/b].
Сказав їй пухнастенький звiрик:
[b]"Душi не потрiбен сморiд!
Щоб в нiй не було, як в сортирi -
Кохати i вiрить не слiд!"[/b]
...Щоб в душах у вас не лежали,
У пiдсумку, купи лайна,
Прислухайтесь, жiночки, й далi
До мудрих порад гризуна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643069
Рубрика:
дата надходження 11.02.2016
автор: Mik (галицька миша)