На жаль, не вмію малювати
Та твій я виведу портрет,
Бо так уміє тільки мати,
З любов'ю риси підбирати,
Їх викладати на "мольберт".
Глибокі карі-карі очі,
Русявого волосся пух,
Маленький носик в небо хоче
І ноженята скоро скочуть...
Синочок - мого роду дух!
Пухкенькі щічки, не рум'яні,
Високе видатне чоло.
Рідненький, милий і коханий,
З тобою, доки сили стане,
Я буду, що б там не було!
І губенята, наче квітка,
На ніжнім личку, мов в саду.
Синочку мій, немов лебідка,
Крізь "води-перепони", швидко
До тебе з усмішкою йду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643070
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2016
автор: Алеха