Мій коханий, зійшли вже сніги,
Напувають ґрунти талі води.
Чуєш, теплі подули вітри
І лоскочуть, скубочуть заброди?
Їм не треба нарощувать крил,
Бо літають, хоч зроду безкрилі.
І несуть, при нагоді, сто сил,
Рвуть одежу що пес Баскервілів.
Та відмінність у них є одна -
Не зі злості усе те - природа.
А що ж люди? Ворожа орда -
Нищить землю мого тут народу.
Сходить сонце в червленій журбі
Та на бруствері наші клейноди.
Ти тримайся, коханий, в борні,
В твоїм серці дух волі - свободи!
11.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2016
автор: Валентина Ланевич