Приїжджала в гості теща. Пару тижнів була.
Цілий час, як тріска в оці. Ходить, як бамбула.
То не те і це недобре. Гне свої порядки.
В хаті стало, як у війську. Все по розпорядку.
Добре те, що є робота. Бо здурів би точно.
Теща ходить, злить, повчає. Може й гаркнуть моцно.
Каже: - Я для тебе злото. Скарб великий, цінний.
Дорога моя матусю! – кликати повинний.
Раз один не стерпів. Кажу: - Теща моя мила,
Я б спитав, у скільки тисяч вас би оцінили?
Що то було! Скільки крику. Аж дрижали стіни.
Слово дав: усім доведу, що вона безцінна.
Час додому їхать тещі. Взяв таксі без жалю.
- Скільки з мене, кажу, грошей звідси до вокзалу?
Той таксист ( простий, як двері): - Щоб не торгуваться,
Я завезу без питань вас гривень так за двадцять.
- А якщо не сам поїду? Бач, зі мною теща!
Гикнув той, хитнув ледаче: - Не буде дешевше.
Потім якось косо глянув: - Все одно, мужчина!
Двадцять гривень буде плата, їдеш сам чи з кимось!
- Ось оце й хотів почути! От і маєш, дурню!
Добра теща – скарб великий. А отут – задурно!
Вам чужа людина каже. Ви ж особа вперта.
Чисту правду: теща моя зовсім ніц не варта!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643152
Рубрика: Гумореска
дата надходження 12.02.2016
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР