На кострище, душу в попіл - так сумлінно
Зачарована, забута, безіменна.
Може проклята невинно?..незбагненна,
Хто зна хто і що, мовчить собі уклінно.
На ікону розмальовану - у муках,
Погляд зболений останній раз, підніме.
У думках його побачивши, обніме
Розлетиться павутинкою по луках.
Задихаючись, засмучена в лахмітті,
Зашкарублими долонями в молитві
Проганяє жахи, програні у битві
Розкричалися, як ворони на вітті.
На кострищі бродять тіні чорних круків,
Щось шукають, та не знайдуть - полетіла.
Зачарована бідою, затремтіла
І лишилася в душі одним їз звуків.
11.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2016
автор: Ліна Ланська