Входи закрито, посадки немає,
Електропоїзд прямує в депо.
Ламаним графіком лінія краю
З ритмами серця іде в унісон.
Транспорт не ходить, тролейбуси вдома,
Час вже нічний, ліхтарева пора.
Місто спокійно спочине від втоми,
Місто потоне у лагідних снах.
Десь зачекалась маршрутка остання -
Мій порятунок в січневий мороз.
Ніч викликає природне бажання
Потайки впасти у анабіоз.
Сотні сердець у маршрутках зелених
Тихо несе крізь холодний проспект.
Вітру і снігу лиш повні кишені,
Ми - незавершений долі проект.
Все що ти маєш - то вітер і небо,
Ніч у плацкарті, кавалок тепла,
Волі шматочок - буденна потреба.
Тихо засну, притулившись до скла.
Віхола крутить з вогнями у танці,
Вальсом шаленим услід за авто.
Чи доживе він до сходу уранці,
Чи не розгледить цей танець ніхто?
12.02.16
Харків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643179
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2016
автор: Роман Глєбов