В холодном мире, в зле бытующем,
где счастье плачет от разлук,
простим ли мы, хотя бы в будущем,
друг другу безысходность мук?
Себя винить нам не пристало.
За что же это, Боже мой!
За то, что сердце трепетало
безумно в нежности немой?!
За те волнующие встречи?
За кроткий взгляд, что так пьянит?
Пусть это солнышко посветит.
Пусть эта боль в висках звенит.
Мовою оригіналу:
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п"янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643210
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 12.02.2016
автор: Віктор Чернявський