Ясноо́ка зва́бниця знов мені примариться
У купальську ніч...
Що ж ти, мо́я мила, коси розпустила
Вздовж точе́них пліч?
Ти мене привабила, до себе́ принадила
На свою біду.
На м'які покоси, на холодні роси
З тобою упаду.
Простягнеться ниточка, до куща, де квіточка
Папороть цвіте:
Де біля озерця б'ється твоє серце,
А із ним - моє.
Будем милуватися, ніжно обійматися
І горіти ми.
То любов нас, зіронько, любая дівчинонько,
Обняла крильми.
Ти даси́ напитися з вуст твоїх, зігрітися
У ніжни́х руках.
Що ж ти робиш, звабнице? Моє серце крається
На твоїх очах.
Заспівають пі́вні... Враз заграють рівні
Плеса голубі.
А ти вскочиш в воду, заховавши вроду
На саменькім дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2016
автор: Червоний Мак