Проснулася Україна
Після стількох років,
До Європи закортіло –
Водили ж пів року.
Чи ти , ненько Україно,
Бога прогнівила,
Що свою вишневу мрію
Кров’ю обагрила?
Тепер же ти , Україно,
Сльозою умита,
Бо підпанками своїми
Катована-бита.
Теплі месиджі з Європи
Душі зігрівають,
Але владні жирні жопи
На те не зважають.
Опозицію за носа
Третій місяць водять.
Люди ж, чуючи погрози,
Барикади зводять.
Нема правди, нема віри,
Тож шукають люди –
Напустили на них « звірів»
А що ж завтра буде…
Може, досить голосити,
Катам довіряти,
Бо голоті – не друг ситий –
Пора б уже знати!!!
12.02.2014.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643507
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 13.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)