Колись сам Бог зібрав чоловіків
Їм вирішив подарувати свято,
І каже – Я жінок для вас зробив,
По одній, бо по дві це забагато.
І щоб вони для вас були як мед,
Щоб ви раділи, дивлячись на них,
Простий я проведу експеримент:
Чарівний цукор я приніс для всіх.
І Бог пішов, залишивши пісок:
Ось поділіть для кожної дівиці.
Поділим вранці - чувся голосок.
А вранці не було вже чим ділиться.
Хтось його зꞌів, чийсь хитрий чоловік
Схотів для себе найсолодшу жінку.
Бог розлютився дуже і прорік:
Шукайте все життя свою частинку.
Перемішав жінок – Воля моя!
Потім роздав , кому яка дісталась.
З тих пір завжди чоловікам здавалось,
Що чужа жінка краща, ніж своя.
І лиш один з них про жінок все знав,
Що всі вони одна на одну схожі.
Бо цукор той тоді для себе взяв…
***
Мужчини, це комусь не допоможе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2016
автор: Любов Вакуленко