[youtube]https://youtu.be/q4UKIqhgRuY[/youtube]
- Я тінь. Я міф. Примара. Нявка. Ти ж
Стужився весь, зорфеївся за мною.
Мої співанки по Карпатах зріж,
Розвій усі їх понад бистриною
Ріки мов Лети. На самому дні
Оскоминою пам'ять вперто кисне –
Неси її мені, неси мені
Твого кохання щирого намисто
З чарівних нот гірського кришталю.
Нам буде разом солодко. Не бійся:
Це [i]я[/i] до тебе, чуєш, говорю
Зеленим вітром. А вуста – мов листя.
Трушу в долоні золоті слова.
Іди за мною – та не обертайся! -
Крізь час туди, де я іще жива.
Чугайстре, грай мелодію до танцю!
Так весело без тіла! Я лечу
Метеликом на місяць – ночі свічку!..
Котилося по горах: - Іва-а-а! Чу!..
А він – не чув!..
Його вела Марічка…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643575
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 13.02.2016
автор: ptaha