людина ти..., навіщо сльози витираєш
весь біль і жах застиг в твоїх очах
я бачу душу там, ні, ні, ти не лякаєш
людина ти..., твій біль - це божий знак
людина ти..., любов є істинне начало
усе чим дихаєш, людської зграї зов
на що би ти її часами не міняла
людина ти..., тримай міцніш любов
людина ти, яка ж у щасті ти прекрасна
щось вічне, неземне у обрисах твоїх
хай кожна щастя мить дарується безчасно
людина ти..., забудь за первородний гріх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643604
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.02.2016
автор: Kira