117* від Хайяма: «єдине - у множині»: عُمَر خَیّام نیشابوری
Посеред знаних світом мудростей-перлин
Одна гірчить мені найбільше, мов полин:
«Не будь один, поки ти тут, не жий один!»
(Так нас навчав той мудрий перс Гіяс ад-Дин).
118* від гончарного круга і любові: адамове…
Бог тільки глину замісив, щоб сотворити нас,
А я тебе вже покохав – у сотворіння час:
Прийдеш богинею у світ, в полон візьмеш на раз,
І закружляє назавжди нас двох кохання вальс!
119* від неба: даєш, щоб так швидко забрати…
Хто пізнав ціну любові – що йому вже смерті страх?
Ниточка життя, – дано їй поєднати у серцях
Долі дві в кохання й щастя, стежки дві в єдиний шлях.
О, чому ж тонку цю нитку швидко всім ти рвеш, Аллах!
120* від часу: і початок, і край – поза нашою волею все…
Ні, не володарі ми неба, а ні днів:
Хтось чашу часу проливає – пий, чи ні, –
Ми хід подій і доль не в змозі зупинити.
То в чому ж сенс господніх справ, скажіть мені?
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643633
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2016
автор: Касьян Благоєв