Це почалось у Січні: білі дні, новий чай з шипшиною.
Переїзд з серця в голову - нові апартаменти.
Бо так часто любила погратись наївно дитиною,
проте рідко вважала, що так не поверну моменти...
Розглядала долоні, кров тривожно несла марафони
в кожну клітку, і в ту, що носила не твоє ім'я
Для нового життя не потрібно тривожити дзвони
для минулого зовсім не варто казати "сім'я".
Це почалось у Січні: меланхолія прагнула влади,
ностальгія замкнула мене безнадійним ключем
у кімнаті з портретом твоєї щасливої Лади,
тільки сніг дряпав шкіру, лишав найвагоміший щем.
Довго, мабуть, я здавалась далекою й плинною,
непокірною, вільною юністю. Де ми тепер?
Для самотності стала сестрою занадто гостинною,
слід візитів її назавжди твої дотики стер.
Це почалось у Січні: білі ночі, глінтвейни із книгами.
Я живу не погано, але поки що так, навмання.
Все життя я боялась назавжди залишитись кригою,
а тепер я боюсь не боятись любити життя.......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643669
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.02.2016
автор: тепла осінь