І Львів не той, і Київ спить,
нервовим спазмом перейнятий.
«Попса» з динаміків хрипить—
і ти боїшся щось сказати.
Про тих боїшся нагадать,
що десь лежать — очима в порох —
в степах, де вибухом дзвенять
серця, розгойдані на сполох.
Цим не збентежити краян —
«непробивних» півукраїнців,
самодостатніх «хуторян»,
напівсвоїх-напівчужинців.
І ти дивуєшся землі,
що між людьми-чагарниками
ще родить сосни чималі
й виносить кронами за хмари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643676
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2016
автор: Вікторія Т.