Знаєш, у мене
одного разу,
коли поверталась додому,
чужі поцілунки
нагадували про себе,
пекли,
горіли,
залишали сліди,
хворобливо-гарячі.
Погані речі.
Було
страшно,
соромно,
дико,
дивно.
Сьогодні інакше.
Послухай.
Все, що ти на мені
сьогодні
залишив,
відчувається так,
ніби все на своєму місці,
ніби там все і має бути,
ніби кожен дотик
завжди
існував,
нероздільний
з моєю шкірою,
і розчинився,
як теплий зірковий пил
на тлі затишно-темного неба.
На добраніч, чарівнику.
Най Всесвіт
тебе торкнеться
ледь відчутно
своїм
найніжнішим
сузір'ям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643695
Рубрика: Верлібр
дата надходження 14.02.2016
автор: Алёна Белавежская