Не зникнуть непогашені кредити,
За все,що скоєно,доводиться платити:
"Задрало всьо!Конца єму нє відно.
Давай,подруга,двінєм до "бєндєр".
Хотя оно за рускій мір обідно,
Горі огнєм,голодний ДНР!
Чьо ти несєш?Какоє ополчєньє?
Я там трі дня снаряди подносіл.
Такім,как я, положено прощєньє,
Я паспорт свой с трізубом сохраніл.
На мнє ні каплі нет хохляцкой крові.
Подумаєш - на мітінгі ходіл.
Учісь,кацапка,говоріть на "мовє"
Здесь оставаться больше нєту сіл."
Летить пом'ятий "бусик" повз руїни,
Несе його напіврозбитий шлях -
Понуро під постом стоять машини -
"Да что я- лох - стоять в очередях?"
Крутнув кермо колесами з дороги...-
Пробач йому, знівечений донбас -
Забув,напевне,телепень убогий
Що сам тут десь закладував фугас.
Пробач йому, нещасна Україна!
Коли ж ти діждеш вже спокійних днів?
Ти втратила свого дурного сина.
А скільки їх ще буде тіх синів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643750
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2016
автор: віталій чепіжний