Твої уста солодкі наче мед,
Немов нектар, що тільки зібраний із квітки!
І хочу я піти вперед,
У поцілунку нашім злитися навіки...
Кипить у моїх жилах кров, і гріє душу,
Знов потопаю в пламені твоїх очей.
Ти знай, що свого слова не порушу,
І витримаю все... неначе Прометей!
Так! Лишень для тебе: на все, на все готовий,
І в місячну, оцю лютневу ніч
Шукатиму "підсніжник" той зимовий,
Щоб залишитися з тобою віч-на-віч...
Щоб бачити те сяйво дивовижне
Твоєї посмішки, і відблиски очей,
Щоб врешті зрозуміти - слова всі лишні,
Й тривоги лишні, недоспаних ночей.
Ти знай! Що свого слова не порушу,
Бо ж ти, тропи моєї талісман!
За тебе все!... віддам я навіть душу!
З тобою все!... тому що вже не сам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2016
автор: Гавдида Тарас