(Присвячується одній скромній дівчині, яка
обмежила доступ до своєї сторінки ВКонтакте)
Вже звично «Добрий ранок» написав,
І щиро вдалого бажав я дня Тобі.
Та марно Твою відповідь чекав –
Не написала Ти, на жаль, мені…
Я цитував слова апостола Івана,
Що страху у собі любов не має.
Любов без страху тільки досконала,
Щасливий той, хто страх в собі здолає.
Ще на картинці вірша надіслав,
«Люби!» там слово в кожному рядку.
Для читачів його я переклав –
Оригінал у верхньому кутку:
«Люби! Коли Ти в радості й печалі.
Люби! Коли любов Твою не помічають.
Люби! Коли Тобі не вірять.
Люби! Твоє кохання зрозуміють.
Люби! Ти свому серцю накажи.
Люби! Любов свою Ти збережи.
Люби! В добрі чи злі невпинно.
Люби! Щаслива бути Ти повинна.»
Минула північ, почалась нова доба,
Мій смуток ніч у темряву сховала.
Тобі я нагадав Твої слова,
Якими Ти мене «шантажувала».
А потім ще я фото надіслав,
Те, що на сайті Клубу розмістив –
Свій погляд я Тобі подарував,
З молитвою у душу сон впустив…
© S.Nemo
14.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2016
автор: Finist