Як тиша о десятій у метро,
Коли наверх усі вже вийшли,
Як роги тролів складені в депо,
Як паутина на забутому горищі.
Як ти один на лавці під землею
Й пориви вітру з темних нір,
Вже чуєш звук тремтіння рейок,
Але ти пес, що втратив дім,
Притулок, де живе твій дух,
Де в стіни увібрався сміх,
І є шпаклівка з власних рук…
Усе «напів_» у цьому існуванні,
Пів_щастя в кожній миті
І ці рядки уже останні,
Але мені напів_розкриті…
09.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2016
автор: Долинська Людмила