Присвячую пам'ятi юнака з Луцька, учасника АТО, який загинув рiк тому на Луганщинi.
......................................................................................................
Є в життi i такi iсторичнi умови,
Коли є для всього лиш обмежений строк,
Як бувало й ранiше, наблизився знову
Час стрiмких i яскравих [b]миттєвих зiрок[/b].
Загоряються вмить, але й гаснуть негайно,
Не властиве "миттєвим" тривале життя,
Але жар тих зiрок i свiтло їхнє файне
Залишається з нами, не йде в небуття.
Ось блиснула - й загасла. Певно, так i буває
Де яскраво горiло - там загибель швидка.
...Але, всупереч фiзицi, не гасне, а сяє
Зiрка Вiктора з Луцька - душа вояка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644017
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.02.2016
автор: Mik (галицька миша)