Ніщо в нашому житті не відбувається просто так. Люди , події, зустрічі.
От і в моєму житті відбулась незабутня зустріч з чудовою людиною Вірочкою Дяченко. Це був 1973 рік, період зимових шкільних канікул .
З групою учнів СШ інтернату №1 м. Івано- Франківська ми вирішили пройти лижну трасу Яблунецького перевалу і закінчити перехід в м. Яремче, де мала відбутись зустріч на туристичному КВН з учнями Яремчанської школи.
Зустріли нас привітно. Дитячі команди швидко перезнайомились. Серед старшокласників я ніяк не могла визначити їхнього керівника. Аж раптом побачила струнку енергійну дівчину, яка прямувала до нас. Простягнувши руку, сказала: «Віра Іванівна Дяченко». Виглядала вона як дівчинка - старшокласниця.
Після знайомства почалися таки змагання, які захопили дітей і дорослих. Енергії Віри Іванівни ставало на всіх. Діти були в захваті. Перемогла дружба.
Це був один день знайомства з вчителем, але він запам’ятався надовго . Вчитель, якого ми прийняли за ученицю, виявився досвідченим, прекрасним організатором, майстром спорту СРСР з акробатики, неодноразовим чемпіоном України, життєрадісною та щирою людиною.
А потім доля звела нас на роботі в СШ № 17 м. Івано – Франківська, де я працювала учителем початкових класів. І завжди Віра Іванівна була на висоті педагогічної майстерності та людяності.
Для молодшого покоління педагогів Вона завжди буде зразком для наслідування.
[b] Всі, хто знав Віру Іванівну, завжди будуть її пам’ятати.
[/b]
З повагою Сізьоміна І. С. - Вчитель ЗШ № 24.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644108
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.02.2016
автор: DVI