Ще зима, немов жінка сварлива,
Снігом мокрим плюється бува,
А то раптом з якогось - то дива
Вночі вітром, як вовк завива.
Та в віночку їз пролісків перших
Скаче Борезень вже на коні,
Бо ж надумав веселий той вершник
Подарунок зробити Весні.
Я зустріну його в чистім полі,
- На хвилинку , - скажу, - зупинись,
В тебе пролісків бачу доволі,
На один ну хоча б не скупись.
Як мою відшукаєш кохану,
Її хату, дивись, не минай
І їй радість блакитну, неждану
Ти від мене, прошу, передай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2016
автор: Артем Хвиля