Мелодію суму настукує дощик у шибку.
Йому в унісон, наче вовк, підвива вітерець.
Зробила на серці останню болючу зарубку,
і підпис зробила - усе...я втомилась...кінець.
Убогість, брехливість та марність становища мого,
занадто вже явно картинкою стали в очах.
Я прошу і хочу так мало, а маю - нічого.
Лиш гору обов'язків маю на власних плечах.
Благаю, молю, не кажи про любов ти ні слова!
Це все ні до чого - вода у сухенький пісок...
Втомилась...весь час лиш теорія, довга розмова -
сплетіння реалій, фантазій, бажань,сподівань і казок.
Вже скоро весна, і проміннями сонце зігріє,
і висушить сльози на наших щоках і в душі.
Зарубка на серці затягнеться. Перехворіє
мій мозок тобою - всю тугу зобразять вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2016
автор: Юлія Сніжна