Сині коти на скляних підвіконнях
Рухали напрями вічних вітрів.
Боже, врятуйте мене від безсоння,
Згублену в кроках вчорашніх віків.
Плутану в коліях дивних трамваїв,
Що не ведуть у потрібні світи.
Тільки на площах безлюдних, безкраїх,
Можна у Всесвіті долю знайти.
Биту роками, затуркану світлом,
З крилами чистими, наче кришталь,
З диким багаттям в кишені і вітром,
Що загартовує душу, мов сталь.
Сині коти, заберіть мене звідси,
З людяних міст, що любили колись –
Більше не можу терпіти це місце,
Звідки так важко здійнятись увись.
Вишкір байдужих, в обличчя закутий,
Сиві світанки в обіймах біди…
Краще в самісіньке пекло стрибнути,
Ніж хоч на мить повернутись сюди.
Боже, врятуйте мене від безсоння,
Зайвих відвертості і доброти...
Сині коти на скляних підвіконнях
Кличуть у подорож в інші світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644312
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.02.2016
автор: Вітрова Доця