Хтось купує сумочку
у златі,
Стверджуючи цим
своє єство,
А хтось помира
в пустій палаті,
Плачучи, що вже життя
пішло.
Мріє хтось – про яхти
і палаци.
Інший мріє – про земельний
пай,
Для когось багатство –
діаманти,
А для когось розкіш –
це земля.
В кожного свої
пріоритети,
І їх не вгадаєш
навмання,
В когось щастя поїхать
в Карпати,
Інший мчить додому
з далека.
Кожен втілює своє
бажання,
Як захочеться на те
йому.
Найстрашніше удавати
дружбу-плазування,
Коли в серці причаїлось
зло…
Смішно, як не бачить
твоя «шишка»,
Що не дружба жевріє
в тобі,
Завтра інший прийде,
й твоя «фіфа»,
Лещиться і треться в суєті,
Бо прийшов новий «господар
дому»,
Місцем треба швидше
володіть,
А душа – начхати
то безодня,
Топиться там все,
як у багні,
Гордість, совість,
Їм на все начхати,
Крісло справжнє
поки що пусте,
Як шакали в`ються
біля страви,
рвучи один-одного
у кров,
А хіба ж це головне,
Ви ж люди!
Ви ж не в зграї,
Озирніться навсібіч!
Прийшла весна!
В вас є діти, сім`ї,
любі мами,
Їм тепло і радість
приділіть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644322
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2016
автор: Людочек