Ти пам’ятаєш зорі за вікном
Кружляли в танках збуджено-свавільних?
П’янким запаморочення було
Від дотиків твоїх таких інтимних!
Ти пам’ятаєш сонце рано вранці
Червоним світлом залило кімнату,
Текло багряно кров’ю по фіранці,
Кропило нас тривогою затято.
Ти пам’ятаєш те останнє слово,
Жахливе слово підлої розлуки?
Все що до нього то була полова?
А справжнє лише слово те?.. І круки…
Які кружляють, каркають, пророчать…
Не вірю їм… Ця гра мене лякає!
Вони, як пугало, потвора, потороча…
А ти… Я знаю… Ти ще пам’ятаєш…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2016
автор: Валентина Курило