У різних турботах, скитанні по світу,
Як часто я мріяв про щасливу хвилину,
коли повернуся в середині літа
До рідного дому, в знайому хатину.
Обніму я матір, загляну їй в очі.
В них радість за мене та сум від розлуки,
А з батьком, як завжди в нас сильно і мовчки
Один ми одному потиснемо руки.
Я мріяв як довго, до пізньої ночі,
Будемо сидіть під горілки чарчину,
А потім, коли відпочити захочу,
Розкинусь на сіні й засну на годину.
А раннім світанком, ледь-ледь засіріє,
На змочену росами вийду стежину.
Можливо, я першим до берега вспію
І першим впіймаю сріблясту рибину.
Я думи про інше у мить цю залишу
І ніби в дитинство повернуся знову.
І тільки старий дід сполохає тишу
Бажанням здоров’я й хорошого лову.
Здається, що він тут рибалить століття
На місці, де верба росте із води
І кладку розбиту ховає під віттям,
І ловиться плітка велика завжди.
Я мрію… Та мрії розходяться з ділом.
І голос батьків лиш у слухавку чую.
І тільки у сні я вітаюся з дідом,
І тільки у сні я на сіні ночую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644390
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2016
автор: COLONEL