Моя голова, як у психлікарні палати
Думки не бажають повірити в правду
Розводять багаття, наспівують мантри
Де ти як Тринадцятий номер в Асгарді
Заламую руки, стираючи нігті
Насиплю в мішечок наснене до краю
Торкнись моїх привидів сіро-блакитних
А крила? Я згідна зректись навіть раю
Ніж, кров, плач і воля… І боса по склу йду
Бо десь там навпроти засвітиш маяк свій
Весь світ радіація. Ти склянка йоду
Мішечок дістану, візьмеш собі мрій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2016
автор: Марамі