Іду по землі, що Весною розбурхана,
Мелодію вітру схвильовано слухаю,
Ось дощик зірвався і з неба накрапує,
І в кожній краплині – блиск сонця спалахує,
Я понад рікою милуюся видами:
Зеленими сосен, ялин пірамідами,
Рядами тополь, що здіймаються ромбами,
І всім, що народжено знову природою,
І навіть будинки столітні – закохані,
Все рвуться у небо, мов пташки сполохані.
Земля, що боки гріє, снігом підмочені,
Радіє, бо ж світлом любові оточена.
І я на землі, що Весною освячена
Із кожним зустрічним шукаю побачення,
Із кожною пташкою радо вітаюся
І небу блакитному щиро всміхаюся.
На весь білий світ моє щастя помножено,
Здіймаюсь, лечу і дивлюсь заворожено,
Ось там, де квітник, дім стоїть з огорожею,
Там є чоловік, для якого народжена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644471
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.02.2016
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)