Ти вогник в кінці тунелю
Що мінливо мерехтить
У примарнім мареві блима
Та-Боже!-згаса щомить
Пітьма мороком наступає
Воля вогню згаса
Зникне та знову запалає
Танцем смерті заблима
Та зникне те , що так манить
В примарній димці,
Що клубочучи зав’ється,
Блисне минулого слава
І в мороці відгомонеться,
Як горів колись та палав,
І зникне у пустоті.
А та поглине її.
Як поглина усе довкола.
І десь в безмежній пустоті
Мотаючи часу кола
Безупину рухаємось й ми
Високого творіння розумні істоти.
Враз проблиском швидким
Стрілою думки майнувши
Іскра рухом метким
Затухлу пустоту зрушить
І лякливо вогник заблискотить
Тихцем від сну проснувшись
Волю в собі зростить
Та в атаку пустці рушить
Грайливо спершу заблима
Вогнем величним загорить
Полум’ям сяйним запалахкотить
Та зникне в безмежжі пустота
Промінням мислі блисне заграва
І явить світу пізнання
Зійде творінь високих слава
У безмежжі запанує знання.
А десь в безстрашнім русі
Без огляду довкола
Пустка їсть розумні істоти
Що мотають часу кола
Хай що я! знаю
Хай що я! відчуваю
Не хочу бути
Вогнем, що згасає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644511
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 17.02.2016
автор: PipOK