Любо браття жити вільним у своїй країні,
У щасливій та заможній великій родині!
У думках мов тії птахи вище хмар злітати
Хазяйнів щоб над собою ніколи не мати.
Де гуляти, що робити не питать ні в кого
Окрім бога і громади, та ще в серця свого.
Де коня свого купати, де сади садити,
Де за праве діло вмерти..і кого любити.
Так батьки жили з дідами й нам заповідали
Щоб ніколи душу вільну свою не продали.
Та не прийде само щастя до кожної хати ,
Той хто хоче його мати - хай йде здобувати!
Ні проданці ,ні чужинці не дадуть нам волі
Доки самі не станемо ковалями долі.
Сором браття , ганьба любі на сиве волосся-
Обирали атаманів-та знов не вдалося..
Тих що були-ми зганьбили славою людською.
Кращих думали знайдемо ми на шию свою?
Гідних ,чесних, справедливих для чесного люду,
Що за нього кістьми ляжуть..а знайшли.. Іуду..
Знахабніли атамани серцем і душою..
Геть забули сучі діти Батьківщину свою.
Їм до люду до простого вже немає діла
Бо до влади лиш добратись зграя їх хотіла.
Тут -безкарано вбивають,там-жінок саджають,
Тих що брехням їх підступним зростать заважають..
Одні мову зневажали й прилюдно топтали
Все що прадіди-нащадки кров"ю здобували.
Хазяям своїм кремлівським чоботи лизали,
Рідну землю продавали, кордонів не мали..
Та й такі вже були рідні із "сусідом-братом",
Що почав той "брат" ходити в гості з автоматом..
Прийшли інші-розумніші, вільно розмовляють,
У стрічках жовто-блакитних навіть спать лягають.
Із трибун керують людом немов патріоти,
А насправді такі ж самі - путінські задроти.
Ще й хизуються падлюки-мов у них вся сила.
Чи давно гострили браття на таких ми вила?
За що ж напасть та нечиста неньку полонила?
Чим же земля перед богом наша завинила?
Чи не в тому гріх наш браття , чи вина не в тому,
Що боїмось носа випхать далі свого дому?
Чи охляв наш рід козацький, шаблі не втримає?
Чи те враже беззаконня серця нам не крає?
2013-2015рр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644561
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: perebendya