Котяться тумани ставом,
Росяно босоніж, але ж рай…
Прохолодою обійняв ранок,
Плечі, постать, весь дівочий стан.
Дивиться в прозору, чисту воду,
- Як же гарно, тут, де я живу!
Став, навколо ліс, високі гори,
Немов хочуть неба досягти.
Поплила, не втрималась,
Кружляє, у спокійній, лагідній воді,
Вийшла, озирнулась і сказала :
- Дякую, за ці чудові дні.
- Дякую тобі Земля розкішна,
За твої простори і гаї,
- Дякую тобі повітря чисте,
В неосяжності твої вітри,
- Дякую, шептала і всміхнулась,
Я щаслива, бо в красі живу,
У природі, злагоді й любові
Щастя, чуєш, котиться в яру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644589
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: Людочек