Розпростерши дужі крила,
Щось летить у височі,
Наче грізна, дужа сила,
Летить вдень і у ночі.
Як піднялася у гору,
Вітер стрімко її рве,
А вона летить все знову,
Мов безсмертна все живе.
Розлітаються всі хмари,
Що у неї на шляху
Дужим військом люто стали,
Але стали у страху.
Наче видно срізь і світло,
Та лиш Сонця десь нема.
Перед чим світило зблідло?
Його сила та шука.
Пролітає над землею,
Хоче Сонце віднайти,
Але в полі мов стернею,
Підіймаються кати.
Хто із них життя шукає,
Для загального тепла?
Світло їх лиш спопеляє,
От і шириться імла.
Та ніколи не спочила,
Вся на кривді проросла...
То летить вкраїнська сила,
Що життя тобі несла!
За ганьбу всю відповіла,
Не дала себе згинать!
Ну і знову полетіла,
Сонце правди те шукать.
(с) 2001р.
тематичний відеоканал
[url=""]https://www.youtube.com/channel/UC1Go5J9_Owf_cBz1VROw6Hw[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644659
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.02.2016
автор: Олег Купрієнко