Ох, вмієм опаскудити усе,
Коли рукою, жирною від смальцю,
Ми творим хрест перед Христа лицем
У золоті і діамантах пальцями.
Коли в недільний покаянний день,
Ледь-ледь очистивши душі забиті соти,
Ми миттю забуваємо про це
Й кидаємось в гріхів водовороти.
Коли стенаючий на паперті бідняк,
Який не може навіть погляду підняти,
Отримує замацаний п’ятак,
Великодушність, щоб могли ми показати.
Коли вже маючи, чого б душа хотіла,
Під спів псалмів і звуки ніжні ліри
Колишеться, як привид, жирне тіло:
«О, Боже, дай», або не буде віри.
Ох, вмієм опаскудити усе
Й не буде тим за це ніяк прощення,
Чия душа вже світла не несе,
У кого Бог один – кишеня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644682
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: COLONEL