Є сміх такий,
Не радість і не стримати його.
Чи щит, чи може зброя?
Чи родич крику?
Чи крик сам по собі?
Він -відблиск звуку
на гострому краю
тієї посмішки, що нею
завдаєш самому собі болю.
Що не вбиває нас,
те робить нас …
вільнішими на жаль.
Майстрами сміху
з присмаком металу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644689
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2016
автор: petra pan